Україна! Золота, чарівна
сторона. Земля, рястом уквітчана, зелом закосичена. Скільки ласкавих і теплих
слів придумали люди, щоб висловити любов до краю, де вони народилися і живуть.
Земле моя, краю рідний! Дорога серцю земля батьків і прадідів наших, оспівані в піснях народних
безмежні степи, зелені ліси і долини. Тут все близьке і рідне нам.
Рідний край! Починається
він із батьківського порога, стежини до хати, що ніжно стелиться в садочку. А
ще він починається із маминої пісні колискової. Для кожної людини найдорожчий
той край, де вона народилася, звідки
пішла у світ. Для всіх нас найдорожче, найкраще у світі наше рідне село. Тут
жили наші діди, прадіди, тут живуть і працюють наші батьки. Тут корінь нашого
славного роду українського.
Рідне село! Воно справді зігріває душу кожного із нас. Це
тепло проникає глибоко до серця. І де б ми не були, а невидимі промінчики
притягують до себе, кличуть із далеких доріг до рідного села, до отчого дому.
Здається, нема нічого
кращого на світі за побачення із знайомими вулицями, батьківською хатою.
Я в серце взяв цю землю,
переліски та ліс.
І неба синю стелю
над плесами сивих боліт.
І цю гомінку залізницю,
що твердо крізь нетрі
лягла.
Де тягнуться люди як
птиці
від станції ключ до села…
Ці слова сказані про наше село –
Катеринівку.
Поглиблюючись в глибоку
давнину історія походження самої назви села на сьогоднішній день має два
варіанти. Читати далі...
